Запорізька міська рада

На виконання Закону України “Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки”, з метою рефор-мування та розвитку житлового господарства м. Запоріжжя, Запорізька міська рада
ВИРІШИЛА:

1. Затвердити Програму реформування та розвитку житлового господарства м. Запоріжжя на 2005-2010 роки (додається).

2. Затвердити основні завдання щодо реалізації Програми реформування та розвитку житлового господарства міста на 2005-2010 роки (додається).

3. Управлінню житлового господарства Запорізької міської ради:

- щорічно, відповідно до завдань Програми, готувати заходи щодо реалізації Програми реформування та розвитку житлового господарства м. Запоріжжя;
- при складанні бюджетного запиту на 2006 та наступні роки визначати потребу та враховувати обсяги фінансування заходів щодо реалізації Програми.

4. Контроль за виконанням цього рішення покласти на заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Крещука М.О. та постійну депутатську комісію міської ради з питань життєзабезпечення міста (робота галузей міського господарства) (Баздир В.Г.).

ПРОГРАМА
реформування та розвитку господарства
м. Запоріжжя
на 2005-2010 роки

1. Обґрунтованість необхідності реформування житлового господарства

Житлове господарство – це одна із найважливіших галузей національної економіки, від якої залежить життєдіяльність населених пунктів, та є основою для життя людини.
Відсутність системних перетворювань у сфері надання житлово-комунальних послуг, недосконалість нормативно-правової бази призвело підприємства житлового господарства міста до скрутного фінансово-економічного стану, що не дозволяє їм ефективно працювати у ринкових умовах та надавати споживачам послуги необхідного рівня та якості.
Основний нормативний документ у роботі галузі – Житловий кодекс Української РСР, який введено в дію з 01.01.1984, не враховує зміни у суспільстві та містить морально застарілі правові норми, визначення та поняття.
Підприємства, що мають житловий фонд, а також органи місцевого самоврядування продовжують виконувати функції з утримання житла, у тому числі приватизованого, що є значним гальмом на шляху створення дійсно ринкових відносин в обслуговуванні житла, та надання комунальних послуг.
Житловий фонд м. Запоріжжя, який знаходиться на обслуговуванні житлово-експлуатаційних організацій, на 01.01.2005 складає 3848 будинків загальною площею 10620,4 тис. кв. м, 1672 будинки, 43,5% з яких п'яти і більш поверхові. Дані про розподіл будинків за терміном побудови надано у Графіку 1. За даними технічної інвентаризації житлового фонду 51,3% будинків (5287,1 тис. кв. м) мають фізичний знос до 40%. Дані про фізичний знос житлових будинків надано у Графіку 2.
Дані про рівень благоустрою надано у Графіку 3.
Починаючи з 1996 по 2005 роки, фінансування капітального ремонту житлового фонду зменшувалося і складало 10% від нормативних потреб.
У зв'язку із збільшення тривалості експлуатації житлового фонду без виконання капремонту, а проведенням тільки частково поточного ремонту, на сьогодні 35,7% ліфтів відпрацювали свій 25-річний нормативний термін і потребує заміни або модернізації, 50% наявних диспетчерських систем з цієї ж причини потребують заміни, 54,3% побутових газових приладів з перевищенням нормативного терміну служби потребують заміни.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14.05.1999 № 820 “Про заходи щодо реконструкції житлових будинків перших масових серій”, з метою поліпшення умов проживання населення у будинках, збудованих в 60 – 70 роках, зменшення витрат енергоносіїв для експлуатації житлового фонду розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 27.04.2000 № 225 затверджена Програма реконструкції житлових будинків перших масових серій у Запорізькій області. У м. Запоріжжі визначені житлові будинки, на які розроблені пілотні проекти реконструкції.
У сфері обслуговування та утримання житлового фонду міста працює 13 комунальних житлово-експлуатаційних підприємств.
З 1997 року фінансовий стан підприємств житлового господарства міста погіршується. Якщо за 1997 рік підприємства галузі в цілому отримали прибуток в обсязі 821,3 тис. грн., то вже за 1998 рік мали збитки у розмірі 3429,0 тис. грн., за 1999 рік – 3745,8 тис. грн. Дані про доходи та витрати підприємств житлового господарства надані у Графіку 4.
З введенням з 1 лютого 2000 року тарифів для населення з повним відшкодуванням їх вартості, кількість підприємств, що працювали збитково, зменшилася на 55%, але в цілому по галузі за підсумками 2004 року із збитками працює 61% підприємств та дільниць. Дані про рівень відшкодування діючими тарифами вартості житлових послуг надано у Графіку 5.
Постійне зростання цін на енергоносії та матеріальні ресурси, несвоєчасність приведення тарифів на житлово-комунальні послуги до їх реальної вартості поставили підприємства на грань виживання. За 2004 рік збитки підприємств житлового господарства міста склали 2162,4 тис. грн.
Станом на 1 січня 2005 року дебіторська заборгованість підприємств галузі за житлово-комунальні послуги в цілому по місту становить 168915,1 тис. грн., кредиторська – 175862,7 тис. грн., що перевищує річний обсяг житлово-комунальних послуг, які надаються у місті.
Дані про заборгованість населення за спожиті житлові послуги надані у Графіку 6.
Збиткова робота підприємств житлового господарства впливає на стан привабливості галузі та створення конкурентного середовища.
Не забезпечено сприятливих умов для приватизації житлово-експлуатаційних організацій та створення об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, асоціацій жителів багатоквартирних будинків та будинкових комітетів, не оформлено інститут власника житла.
Прийняття Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” від 29.11.2001 №2866-ІІІ забезпечило створення таких об'єднань, але станом на 01.01.2005 у місті зареєстровано лише 7 об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.
Як наслідок вищезазначених чинників – низький рівень експлуатаційної безпеки системи житлово-комунального господарства.
Усе це свідчить про наявність системної кризи в галузі та необхідність проведення житлово-комунальної реформи.

2. Мета Програми

Метою реформування житлового господарства є реалізація державної політики, на принципах :

- створення для населення міста належного екологічно безпечного життєвого середовища на рівні кращих міжнародних стандартів;
- забезпечення населення житлово–комунальними послугами в необхідних обсягах високої якості при постійному зниженні їх собівартості;
- розробки та впровадження ефективно діючого економіко–фінансового механізму на основі самоокупності та самофінансування діяльності галузі;
- створення сучасної нормативної бази розвитку та функціонування житлово–комунального господарства на місцевому рівні.

Основними завданнями реформування житлового господарства є:

- здійснення демонополізації, створення конкурентного середовища в житлово-комунальній сфері, удосконалення системи управління підприємствами та організаціями житлово–комунального господарства усіх форм власності;
- розвиток договірних взаємовідносин, розмежування функцій органів влади, підприємств-виробників, виконавців та споживачів житлово–комунальних послуг;
- запровадження ефективного механізму формування тарифів, які враховують реальні витрати на виробництво та надання послуг;
- поліпшення системи соціального захисту населення та діяльності підприємств житлово–комунального господарства.

3. Головні напрями реформування житлового господарства

Удосконалення системи управління житловим господарством на місцевому рівні поєднує зусилля органів місцевого самоврядування та підприємств всіх форм власності, що працюють у сфері житлово-комунального обслуговування.
Розвиток конкуренції у сфері надання житлово–комунальних послуг дасть можливість провести якісно та своєчасно демонополізацію, роздержавлення та створення підприємств і організацій різних форм власності.

3.1. Шляхи підвищення ефективності управління та регулювання діяльності суб'єктів господарювання у сфері житлово-комунального господарства:
- створення рівних умов та єдиної соціально-правової, фінансової та технічної політики для юридичних осіб, всіх підприємств, організацій незалежно від форм власності;
- вдосконалення системи розрахунків за виробництво та надання послуг на основі обов'язкових договорів зі взаємною відповідальністю та на конкурсній основі;
- розвиток альтернативних форм надання житлово–комунальних послуг (розподіл послуг на окремі види робіт, до яких залучати різні групи населення, приватні малі підприємства та інші);
- забезпечення технологічності та завершеності циклу виробництва, транспортування та надання послуги споживачу.

У сфері обслуговування житла необхідно запровадити :
- нові відносини власників житла та підприємств, які обслуговують житло;
- утворення нових структур, які будуть замовниками житлових і комунальних послуг та виконувати функції владних структур, пов'язаних з управлінням житлом;
- залучення приватних структур для надання послуг з експлуатації та утримання житлового фонду на конкурсній основі.

Передбачений Загальнодержавною програмою реформування житлово-комунального господарства поступовий перехід до самоокупності тарифів на житлові та комунальні послуги, потребує налагодження чіткої роботи з питань формування цін та тарифів на послуги підприємств, проведення заходів щодо скорочення непродуктивних витрат.
Одним із основних напрямків реалізації Програми передбачено розвиток конкуренції у сфері надання послуг з утримання та ремонту житлового фонду шляхом залучення на конкурсній основі підприємств та організацій будь-якої організаційно-правової форм.
Одним із інструментів демонополізації сфери обслуговування житлового фонду та формування активного конкурентного середовища є:
- залучення підприємств різної форми власності до обслуговування житла на конкурсно-договірній основі;
- продовження створення об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, відповідно до затвердженої програми, планове завдання щодо створення ОСББ надано у Графіку 7;
-   участь мешканців, які приватизували житло, в управлінні будинком.

Реформування житлово-комунального господарства потребує зміни вертикальної багатоланкової моделі управління та фінансових інструментів.
В структурі управління муніципальним житловим фондом необхідно виділити три типи самостійних організацій:
-   власник (відповідний підрозділ муніципалітету);
- організації або підприємства, які спеціалізуються на виконанні функцій управління (замовники);
- організації, які спеціалізуються на виконанні функцій обслуговування (ремонтні та житлово-експлуатаційні організації різних форм власності).

Схема взаємовідносин цих організацій здійснюється таким чином.
Власник (відповідний підрозділ муніципалітету) укладає договір з Замовником (балансоутримувачем) на управління з передачею прав та обов'язків згідно ст.24 Закону “Про житлово-комунальні послуги”, залишаючи за собою право контролювати його діяльність. В свою чергу структури Замовника укладають угоди на обслуговування з обраними на конкурсній основі ремонтно- та житлово-експлуатаційними організаціями, комунальними підприємствами, а також з наймачами та власниками житлового фонду.
Створення ефективних механізмів управління муніципальним житловим фондом та його інфраструктурним забезпеченням досягається шляхом чіткого виділення функцій власника житлового фонду (муніципалітету) та делегування ним на конкурсній основі функцій управління та обслуговування муніципальної нерухомості спеціалізованим організаціям та підприємствам. (Дивись таблиці 2.1 та 2.2).

Таблиця 2.1

Розподіл функцій у діючій системі взаємодії суб'єктів житлово-комунального господарства

Таблиця 2.2

Розподіл функції у новій (запропонованій) моделі взаємодії суб'єктів житлово-комунального господарства

За такого підходу система управління муніципальним житлово-комунальним господарством міста розглядається як трьохрівнева система:
- власник житлового фонду та інших об'єктів нерухомості;
- Замовники житлово-комунальних послуг;
- підрядні та обслуговуючі організації, що забезпечують надання житлово-комунальних послуг.

У процесі розподілу функцій по управлінню нерухомістю та наданню житлово-комунальних послуг у муніципальному житловому фонді передбачається створення декількох структур управління: менеджерські компанії, ОСББ. У свою чергу ОСББ можуть виходити на ринок послуг по управлінню житловим фондом і вибирати менеджерську компанію, яка буде керувати їх нерухомістю, на конкурсній основі.
Житлові, житлово-будівельні кооперативи та ОСББ, мають право вибору між самоврядуванням та укладенням угоди на управління та обслуговування житлових будинків.
У структурі, яка виконує функції замовника, акумулюються всі фінансові кошти, що надходять від населення та бюджету. Ця структура розраховується з організаціями, які надають житлово-комунальні послуги, у відповідності з реально наданими якісними параметрами послуг. Важливою перевагою варіанта створення структури замовника у вигляді самостійного підприємства є можливість пов'язати результати праці з платнею спеціалістів та стимулювати їх до ефективної праці.
Витрати на утримання управлінської компанії повинні входити у вартість житлово-комунальних послуг. Під час оплати населенням житлово-комунальних послуг необхідно виділяти окремою позицією тариф на управління житловим фондом.
Принциповим моментом у підході до організації діяльності управлінської компанії є позиціонування її, як суб'єкта ринкових відносин. Її ефективна робота можлива лише за умови чіткого розподілу прав та обов'язків всіх сторін, які задіяні у процесі управління господарством та фінансування. Угоди, які укладає управлінська компанія на виконання підрядних робіт, мають бути укладені з урахуванням реальних умов фінансування житлово-комунальної сфери.
Угода на поточне обслуговування житлового фонду може передбачати можливість зміни умов фінансування і визначати у цьому випадку конкретний перелік робіт, які належить виконувати.
При формуванні договірних відносин та порядку розрахунків з тепло-, водозабезпечуючими підприємствами необхідно укладати угоди.
Ефективне функціонування структури Замовника, можливо за умови чіткого визначення його прав та обов'язків. В першу чергу це договір з муніципалітетом на управління житловим фондом, у якому зазначається об'єм житлового фонду, що передається у господарське відання, розміри та джерела фінансових коштів на його обслуговування, конкретні обов'язки, пов'язані з утриманням цього фонду.
Житлове законодавство являє собою систему взаємопов'язаних нормативно-правових актів, які регламентують відношення між виробниками і споживачами житлово-комунальних послуг, а також державою як органом, який безпосередньо встановлює ці відносини.
Специфіка правовідносин полягає у тому, що споживач (населення) отримує комплексну послугу по обслуговуванню житлового фонду від однієї особи – ВРЕЖО. Комплексна послуга зазвичай містить у собі: обслуговування житла та прибудинкових територій, водопостачання та водовідведення, тепловодопостачання, надання послуг з користування газом і в окремих випадках – електроенергією. ВРЕЖО укладає відповідні договори з виробниками і постачальниками комунальних послуг від імені споживача (населення). Договірні відносини стосовно конкретного предмету будуються виключно на публічних нормативних актах і мають різні правові наслідки для учасників угоди.
Згідно з п. 2 ст. 10 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і повинні брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкової території у відповідності зі своєю часткою майна у будинку. Аналогічні норми містяться в ст.382 Цивільного кодексу України.
Таким чином, у процесі приватизації відбулася зміна суб'єктного складу власників житлового фонду, і учасниками правовідносин тепер виступають:
- органи місцевого самоврядування – стосовно житла, яке знаходиться у комунальній власності;
- фізичні та юридичні особи – стосовно приватизованого та кооперативного житлового фонду.
Слід також враховувати той факт, що внутрішньобудинкові системи, пристосування та прибудинкова територія знаходяться у спільній власності всіх власників житлового будинку, тому перерозподіл витрат з капітального ремонту між власниками прямо передбачений нормами закону. В результаті власник буде здійснювати оплату всіх витрат, пов'язаних з обслуговуванням майна, яке йому належить, а наймач (орендатор) – лише в тих випадках, які передбачені договором чи законом.
Наведені вище правові норми дозволяють визначити джерела фінансування капітального ремонту пропорційно частці кожного власника у житловому фонді. Бюджет повинен нести витрати лише стосовно державної (комунальної) власності, яка йому належить, а фізичні та юридичні особи – стосовно приватизованих або придбаних на праві власності квартир.
Такий висновок дає право підприємствам з утримання та обслуговування житла укладати договори на проведення капітального ремонту житлових приміщень з власниками приватизованих квартир, що дасть змогу удосконалити діючу систему фінансування капітального ремонту.
Наступним важливим моментом є правові відношення підприємств по обслуговуванню житла з органами місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 17 Закону України „Про місцеве самоврядування”: “Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом” На практиці органи місцевого самоврядування реалізують свої права по контролю за змістом переданого в користування майна двома нормативно врегульованими способами:
- шляхом адміністративного управління підприємствами, засновниками яких вони являються;
- шляхом контролю виконання зобов'язань по угодам оренди комунального майна.
І перший, і другий способи не відповідають різноманітним правам та обов'язкам кожної з сторін по утриманню та експлуатації житлового фонду.
Адміністративне управління, незважаючи на мобільне реагування на різні надзвичайні ситуації (аварії, стихійні лиха, пожежі), негативно відображається на фінансовому становищі підприємств, тому що таке втручання виражається у виникненні додаткових витрат без визначення джерел на їх покриття. Тариф квартплати не враховує витрат, пов'язаних з надзвичайними обставинами і фактично відновлення проводиться за рахунок обігових коштів підприємства.
Під час оренди майна контроль за обслуговуванням житла більш слабкий, і обмежується лише зобов'язаннями, передбаченими угодами оренди.
Окрім функцій контролю органи місцевого самоуправління несуть деякі фінансові зобов'язання, зокрема:
- фінансування витрат на проведення капітального ремонту;
- відшкодування пільг та субсидій визначених законом категорії громадян;
- формування тарифної політики;
- наданні дотації на регулювання цін у випадку затвердження тарифу нижче фактичних витрат;
- відшкодування вартості проведених капітальних покращень орендованого комунального майна та ін.
Більшість зобов'язань витікають із загальних нормативних актів, у яких не передбачений порядок їх реалізації, у зв'язку з чим вони мають не практичний, а декларативний характер.
На практиці розмір зобов'язань власника комунального майна має адміністративний характер тому, що несе в собі принцип залишкового бюджетного фінансування, без урахування реальних потреб по утриманню житлового фонду. Особливо це проявляється в тарифній політиці, де відбувається заниження вартості комунальної послуги, яка надається. Така політика не дозволяє здійснювати обслуговування житла у необхідному об'ємі, що відображається на його якості.
У свою чергу підприємства позбавлені можливості вимагати відшкодування фактичних витрат (нормативних) через відсутність правового порядку реалізації таких прав.
В зв'язку з цим доцільно створити фінансові відношення між органами місцевого самоврядування і підприємствами по обслуговуванню житлового фонду виключно на договірних засадах, з чітким визначенням прав та обов'язків кожної сторони. Встановлені договором витрати обов'язково мають стати складовою бюджетів місцевих територіальних громад.
Реалізація таких відносин дозволить встановити принципи рівності суб'єктів правовідносин і не допустить обмеження підприємницької діяльності та підвищить якість житлово-комунальних послуг.
Найбільш проблематичним питанням реформування житлово-комунального господарства є процес ціноутворення. Він проходить під впливом двох факторів: соціально-політичного та економічного. При цьому кожен з них має діаметрально протилежну спрямованість. Соціально-політичний у нинішніх умовах стримує політику росту цін, а економічний, навпаки, спрямований на їх збільшення. Це пов'язано з низьким прожитковим рівнем населенням у порівнянні з високими цінами на основні види продуктів.
Соціально-економічний фактор переконує у тому, що тарифна реформа повинна і може бути реалізованою за умов, коли відбуватиметься паралельно із змінами в економіці.
В той же час політика стримування тарифів негативно впливає на якість послуг, які надаються та в цілому руйнує систему життєдіяльності житлово-комунальних підприємств, що приводить їх на межу банкрутства.
Приведення соціально-політичного та економічного факторів до єдиної системи є обов'язковим елементом проведення житлово-комунальної реформи. Такі дії дозволять більш повно осягнути реальну величину витрат з утримання та обслуговування житла з метою їх розподілу, виходячи з соціально-політичної ситуації в суспільстві. У будь-якому випадку всі витрати будуть відшкодовуватися власниками, наймачами житлового фонду, і лише в частині надання соціальних пільг – бюджетом.
З економічної точки зору підвищення тарифів призведе до збільшення бюджетних виплат соціального забезпечення (відшкодування витрат з надання пільг та субсидій), в результаті чого матеріальне становище мало захищених верств населення не погіршиться. З іншого боку зростання мінімального прожиткового мінімуму, який закладено в основу розрахунку розміру субсидій, при незмінності тарифів зменшує базу, яка використовується при обчисленні розмірів субсидій, що надаються. В результаті значна частина населення, яка користується субсидіями, може бути позбавлена цього права, що в свою чергу погіршить становище окремих верств населення.
Встановлення єдиної системи ціноутворення важливе для рівноправних, договірних відносин між місцевими органами влади і підприємствами виробниками житлово-комунальних послуг. Одні повинні мати право вимагати компенсацію у випадках обмеження цін та тарифів, інші – право перевіряти обґрунтованість тарифів. У випадку непорозумінь спірна справа повинна вирішуватись у суді.

3.2. Забезпечення беззбиткового фінансування підприємств галузі:

Головним завданням Програми є досягнення рівня поточної беззбитковості роботи підприємств галузі за рахунок:

1. Скорочення витрат та втрат матеріальних і енергетичних ресурсів підприємствами при наданні послуг, а саме :
- зменшення адміністративно-управлінських витрат за рахунок зміни існуючої структури підприємств з обслуговування житла (створення єдиної служби “Замовника” призведе до скорочення адміністративно-управлінського апарату та поточних витрат на утримання адміністративних приміщень);
- виконання заходів по енергозбереженню шляхом проведення паспортизації енергоспоживання будинків, завершення роботи з установки лічильників для обліку електроенергії на власні потреби;
- проведення ревізії та виведення із господарського обігу (реалізація) матеріальних активів, яки не беруть участі у виробничому процесі.

2. Надання послуг за економічно обґрунтованими тарифами з повним відшкодуванням витрат пов'язаних з виробництвом та виконанням житлово-комунальних послуг, що обраховані відповідно до стандартів, норм, порядків та правил, відшкодування різниці між фактичною вартістю житлових послуг та встановленими тарифами (при їх затвердженні менше фактичної вартості) з місцевого бюджету.

3. Укладення договорів з виробниками, постачальниками, виконавцями послуг, населенням щодо постачання та надання житлово-комунальних послуг з чітким визначенням прав та обов'язків сторін, обсягів робіт і послуг, діючих тарифів та взаємної відповідальністю за виконання умов договору.

4. Забезпечення активізації роботи щодо ліквідації заборгованості населення за житлово-комунальні послуги шляхом :
- реструктуризації заборгованості минулих років;
- створення єдиної міської служби по проведенню заходів щодо стягнення заборгованості споживачів.

3.3. Технічне переозброєння галузі та здійснення заходів щодо раціонального і ефективного використання матеріальних та енергоресурсів

Надійність функціонування галузі можливо підвищити шляхом модернізація та переозброєння житлового господарства через виведення з експлуатації аварійного житлового фонду, проведення капітального ремонту житла, ефективної експлуатації ліфтового господарства.
Підвищення ефективності використання енергетичних і матеріальних ресурсів можливо лише при виконанні заходів, що передбачені “Галузевою програмою енергозбереження в будівельному комплексі та житлово-комунальному господарстві на 2001-2005 роки та на перспективу”, затвердженої рішенням колегії Держбуду України від 09.10.2001 № 96.
Складовою частиною економії паливно-енергетичних ресурсів у житлово-комунальному господарстві залишається оснащення наявного житлового фонду засобами обліку споживання води і теплової енергії, надання допомоги малозабезпеченим громадянам в установленні квартирних лічильників. Дані про обладнання наявного житлового фонду засобами обліку споживання холодної та гарячої води, теплової енергії надано у Графіку 8.
За період виконання програми поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами обліку у місті 50,9 % багатоповерхових будинків (5-ти та вище поверхів) обладнані лічильниками холодної води, 16,9% - гарячої води, 4,8 % - теплопостачання. Централізоване фінансування Програми відсутнє, тому оснащення наявного житлового фонду приладами обліку повинно здійснюватися за рахунок залучення інвестицій з міського бюджету та відомств.

4. Етапи реалізації Програми

Перший етап (2005 - 2006р.р.) передбачає здійснення заходів, які забезпечать підвищення якості та рівня житлово-комунальних послуг:

1. Створити комісію з реалізації реформи житлово-комунального господарства, у складі з представників депутатського корпусу, незалежних фахівців, житлово-комунальних підприємств та громадських організацій (за їх бажанням), у статуті яких передбачено діяльність у сфері житлово-комунального господарства.

2. Здійснення перетворень в управлінні галузі, шляхом створення загальноміської структури “Замовника” з філіями в районах міста.

3. Створення конкурентного середовища, шляхом залучення до обслуговування житлового фонду підприємств різних форм власності.

4. Стабілізація фінансово-економічного стану підприємств житлового господарства та подолання їх збитковості у першу чергу, за рахунок зменшення адміністративно-управлінських витрат.

5. Приведення тарифів на житлові послуги до їх реальної вартості.

6. Активізація роботи по створенню ОСББ.

7. Автоматизація паспортної служби міста з зосередженням єдиної бази в структурі Замовника та його філіях.

Другий етап ( 2006-2010р.р.) передбачає вирішення питань:

1. Запровадження механізму інноваційного розвитку житлового господарства міста за рахунок залучення коштів власників житла, а саме :
- введення економного енергоспоживання шляхом використання засобів автоматизації;
- розробка та впровадження програми встановлення засобів обліку з електронним зняттям показників.

2. Проведення обстеження житлового фонду з метою визначення теплового навантаження та розміру витрат, необхідних для утримання житлового фонду залежно від типу та місця розташування будинку.

3. Розробка та впровадження механізму визначення тарифів “квартирна плата” залежно від кожного типу будинків у місті.

5. Механізм забезпечення виконання Програми

5.1. Організаційне забезпечення

Сприяння взаємодії та забезпечення координації роботи органів місцевої виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності з питання виконання Програми, а також коригування передбачених нею заходів відповідно до наявних фінансових та матеріальних можливостей здійснює комісія з реформування житлового господарства.

5.2. Фінансове забезпечення

Фінансове забезпечення виконання Програми здійснюється за рахунок:
коштів Державного та місцевих бюджетів;
коштів підприємств житлового господарства;
грантів, кредитів міжнародних організацій, благодійних внесків;
залучення кредитів вітчизняних комерційних банків;
залучення приватного капіталу.

Обґрунтування необхідного обсягу асигнувань подається щороку в порядку, встановленому бюджетним законодавствам, органами місцевої виконавчої влади та місцевого самоврядування та передбачається в проектах програми економічного та соціального розвитку на наступний рік.

Контроль за виконанням цієї Програми здійснює комісія з реалізації реформи житлово-комунального господарства шляхом проведення поточних засідань та висвітлення своєї діяльності у засобах масової інформації.

Очікувані результати виконання Програми

Реалізація програми дозволить:
- підвищити якість надання послуг населенню;
- покращити технічний стан основних фондів у житловому комплексі;
- забезпечити сталу роботу підприємств житлового господарства;
- підвищити безпеку систем життєзабезпечення населених пунктів;
- створити прозорий механізм взаємодії органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування підприємств та громадськості, спрямованих на вирішення проблемних питань у сфері житлово-комунального господарства;
- до 2010 року забезпечити обладнання житлових будинків приладами обліку води та теплової енергії.

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ
щодо реалізації Програми реформування та розвитку
житлового господарства міста
на 2005 – 2010 роки