Запорізька міська рада

Робочий ранок співробітників Комунарського районного відділення соціальної допомоги вдома починається з перегляду індивідуальних планів своїх підопічних – одиноких пенсіонерів та людей з інвалідністю. Соціальні працівники та робітники збираються, щоб координувати свої дії,  визначити, які саме послуги потрібні людям сьогодні.

Наразі у Комунарському районному відділенні соціальної допомоги вдома обслуговуються 215 осіб. Це люди похилого віку, яким вже важко дати собі раду, особи з інвалідністю. Соціальну допомогу вдома отримують 215 запоріжців, соціальну послугу натуральної допомоги – 146.

- 20 соціальних робітників нашого відділення надають послуги догляду вдома та натуральної допомоги, тобто допомагають у самообслуговуванні, у веденні домашнього господарства. Вони купують і приносять додому продукти, ліки, необхідні товари. Перуть і прасують білизну, прибирають помешкання, миють вікна, сплачуть комунальні платежі і багато іншого. У разі необхідності відвідують різні установи в інтересах своїх підопічних, спостерігають за станом їхнього здоров’я, своєчасно організовують медичну допомогу. Коли треба – відвідують у лікарні. Наші працівники по суті повинні вміти робити все, що зазвичай люди роблять по господарству. І крім того ще – вислухати, розрадити, заспокоїти у наш нелегкий час, - розповіла директорка Комунарського районного відділення соціальної допомоги вдома Юлія Бобир.

Юлія Володимирівна також зазначила, що отримувачі соціальної послуги натуральної допомоги можуть обслужитися у перукаря. У відділенні функціонує пункт прокату побутової техніки та технічних засобів реабілітації – інвалідні візки, ходунки, тростини, туалетні стільці. Робота відділення орієнтована на широке коло людей, які потрапили в складні життєві обставини і потребують сторонньої допомоги. Його співробітники після консультування оцінюють стан та соціальне становище особи, визначають, що саме їй необхідно – натуральна допомога, соціальна адаптація чи щоденний догляд. 

- З війною проблеми самотніх літніх людей та осіб з інвалідністю загострилися. Часто трапляється так, що про них зовсім нікому подбати, роз’їхались родичі та сусіди. А хвороби і стреси забирають у них сили, і їх вже не вистачає обслужити себе як слід, навіть вийти на вулицю. І ми залишаємося єдиними живими людьми, з якими вони постійно спілкуються. Ми – їхні і руки, і ноги. Звичайно, ставимося вже як до рідних, - поділилася своїм 14-річним досвідом соціальної роботи працівниця відділення Олена Третяк.

Підопічна пані Олени – 84-річна Людмила Полікарпівна, інвалід першої групи – вже чотири роки не виходить з дому. Працювала понад 50 років і раніше покладалася на свої сили. А потім здолали хвороби, помер чоловік, єдиний син теж інвалід. Постійна допомога по господарству Олени Третяк, живе спілкування і людське розуміння не дають Людмилі Полікарпівні почуватися безнадійно самотньою. Літня пані дуже вдячна соціальним працівникам за вправні руки і щирі серця.