Запорізька міська рада

З дитинства Різдво було для нас чимось магічним.

Пам'ятаєте, як рано-вранці ми прокидалися від співу колядників під дверима, як бабуся готувала запашну кутю, а мама не дозволяла їсти святкові страви, бо це «на вечерю, коли гості прийдуть».

Для українців це свято завжди було родинним — коли біля святкового столу збираються найближчі та найрідніші.

Але цього року, як і попередні, ми зустрічаємо Різдво в складних умовах. Війна змінила наші звичайні будні, зруйнувала чимало домівок, забрала безліч життів і принесла біль у кожне серце. Дехто зустрічатиме свято вдома, хтось — поза ним. В окопах, або з думками про того, хто віддав своє життя за нашу свободу.

Попри все, Різдво — це про світло. Про віру, яка не гасне, навіть коли здається, що навколо лише темрява. Це свято нагадує нам, що навіть у найважчі часи є місце для добра, любові й надії. Ми продовжуємо боротися. Ми пам'ятаємо тих, хто зараз далеко від родинного тепла — наших воїнів, які захищають кожен сантиметр рідної землі. Ми згадуємо тих, хто втратив свої домівки, і тих, хто працює днями й ночами, щоб допомогти іншим. Лікарі, енергетики, рятівники, волонтери та усі служби, які попри все доводять, що світло завжди перемагає темряву.

Нехай кожен українець знайде місце для світла у власному серці. Нехай навіть у сумні вечори буде щось, що зігріває душу. Нехай колядки лунають, навіть якщо вони звучать у бліндажі. Нехай кохання до країни буде тією силою, яка завжди тримає нас разом. І нехай це Різдво стане символом нашої незламності.

Христос народився!

Славімо Його!