24.02.2026 11:00
Четверта річниця повномасштабного російського вторгнення
Кожен та кожна сьогодні пригадує свою історію.
Історію зовсім іншого життя.
Історію втрати найціннішого: близького, свого.
Пояснити це комусь за тисячі кілометрів неможливо.
Пояснити як звикнути до звуків шахедів по дорозі до школи, коли ведеш дитину на уроки, пояснити правило «коридору», правила «підземного життя».
У кожного сьогодні своя рефлексія.
Ми думаємо про втрату.
Але подумайте про боротьбу, яка триває попри усе, і про нашу здатність любити попри все, і про нашу головну силу. Про ціну кожного з тисяч щоденних подвигів на передовій. З безмежною вдячністю за кожен...
Краще пані Оксани Забужко складно пояснити, що ми ніколи не втратимо, в нас це не відберуть, лише з власної волі можна позбутися людяності.
«Склеююче» значення (для українців) - це була і є насамперед школа людяности - співучасти, співпереживання, словом - «любови до ближнього, як до самого себе».
Саме в цьому й полягає наша головна сила, якій ворог нічого, геть-таки нічогісінько не має протиставити. І тому за всяку ціну, всією своєю надпотужною індустрією масового розтління намагатиметься цю силу підточити - розхитати і зруйнувати зсередини.
«І знову я сідаю в танк»
Видавництво «Комора»
Секретар міської ради Регіна Харченко
Поділитись
Дізнайтеся також
24/02/2026
Дніпровський район стабільно з теплом
24/02/2026
«Закрито» вікна у 8 багатоповерхівках
24/02/2026
Спільні в молитві за Україну
24/02/2026
Декларування в E-кабінеті
Усі новини