Запорізька міська рада

У п`ятницю, 10 квітня, в  Центрі сучасного мистецтва по просп. Соборному за модераторства відомої у Запоріжжі культурологині Льони Радченко відкрився унікальний виставковий проєкт «Замість назви мова». Це спільна виставка двох українських митців — Євгенії Купчан та Радислава Дзюби. Експозиція об’єднала фотодокументацію, інсталяцію й перфоманс.

Фотоінсталяція «Лінії. Життя/ Lines. Life» — жест тиші та памʼяті Євгенії Купчан після ракетних ударів країни-терориста, внаслідок яких гинуть українці.

Зафіксована лендарт-акція має на меті передати неможливість зупинити біль втрати й неготовність відмовлятися від боротьби за майбутнє у своїй країні на власних умовах. Це тиха лінія спротиву, що продовжується навіть тоді, коли світ її не бачить.

Мисткиня простягає білі нитки з гілля мертвих дерев у живу воду. Так вона робить видимим внутрішній вибір жити з памʼяттю та відповідальністю за тих, кого було вбито.

Нитки рухаються у воді непередбачувано й мінливо, перетворюючи внутрішній вибір на видиму дію. Вони тягнуться, змінюють форму, і так памʼять триває доти, доки ми обираємо її нести.

- У зіткненні з іншими ми краще бачимо й себе. Звертаючи увагу на власні вибори, краще усвідомлюємо й власні дії. “Замість назви мова” для мене - про створення можливості бачити невидиме - одне одного. Зустрічатися, зіштовхуватися, вчитися, обирати, продовжувати, бути,  - розповіла Євгенія Купчан.

 Серія обʼєктів «Hostile literature» -  соціально-критичний проєкт Радислава Дзюби, який досліджує тему споживання ворожої культури.

- Засліпленість ворожою літературою — це трагедія, яка роками впливала на наш культурний розвиток. Ми витрачали безліч годин, занурюючись у тексти, які несли чужі ідеали та цінності, забуваючи про нашу справжню, українську літературу. Наші творці залишалися поза увагою. А ми - занедбали скарби, - наголосив митець.

Автори експозиції пропонують глядачам простір артцентру – як один суцільний артобʼєкт. Для когось це – лабіринт з перешкодами. Для когось – сад для прогулянок зі «ступальними каменями», що змушують сповільнитись, змінити крок і траєкторію, бути уважними до тіла і простору.

Нитки постперформативної інсталяції “Лінії. Життя. Присутні” фізично стають продовженням сотень фрагментів фотодокументації лендарт-перформансу. Водночас вони зшивають зображення, стіни простору та час.

Фотодокументація постає фрагментованою, знерухомленою реальністю, а виставковий простір стає її контекстом, вшитим у неї. Світлини задають напрямок руху, але люди так чи інакше обирають свій шлях.

Саме в русі простором, під час взаємодії з експозицією, відвідувачі ініціюють гепенінг. У ньому вони стають продовженням нитки, яку відносить течія Дніпра, — втіленням і наслідком вибору митців та власного вибору.

На шляху до себе зʼявляються перешкоди —  пастки ворожої літератури, чужі, навʼязані та хибні наративи. Немає інструкції, як обходити та обходитися з пастками. Є лише вектор руху, що веде вперед.

Простір виставки та простір берегу Хортиці зациклюються. Рух, дії та рішення митців і відвідувачів зливаються в одне майбутнє — те, яке ми створюємо, яке створює нас.

Виставка триватиме до 10 травня. Поціновувачів інтелектуальних лабіринтів чекають за адресою просп. Соборний, 151.