Запорізька міська рада

Одниєю зі спікерок дискусійної платформи на тему «Зовнішня криза як каталізатор ефективних партнерств» стала секретар Запорізької міської ради Регіна Харченко.

До розмови також долучилися  т.в.о. заступника Маріупольського міського голови Денис Кочубей,  заступниця голови ГО «Демократичні ініціативи молоді»  Катерина Настояща та виконавчий директор Фестивалю сучасного мистецтва «Гогольфест» Максим Демський, який модерував виступи спікерів.

Дискусанти говорили про те, як війна вплинула на готовність держави та приватного сектору - бізнесу, громадських організацій, волонтерських рухів - спільно розвивати нові проєкти для розвитку громадськості у своїх містах та ефективно реагувати на виклики часу.

Так, Регіна Харченко розповіла, що Запоріжжя вже активно застосовує такі моделі на практиці у відновленні та модернізації критичної інфраструктури, реалізації соціальних і гуманітарних програм. Очільниця міста наголосила на тому, що держава рідко буває ефективним управлінцем, а тому треба відмовитися від монополії місцевої влади й віддати ресурси та повноваження тим, хто насправді є професіоналом та ентузіастом своєї справи.

- Людина, яка горить своїм напрямком, зробить набагато більше, ніж держава чи місцеве самоврядування зі своїм механізмом примусу, контролю і влади, - зазначила пані Регіна.

Своєю чергою Денис Кочубей розповів про унікальний соціокультурний феномен Маріуполя - «громада в екзилі». Попри окупацію маріупольська громада зберігає свою ідентичність і продовжує існувати як організована одиниця навіть поза територією міста. Цьому сприяв досвід Запоріжжя. Наше місто стало першим великим хабом для маріупольців, де допомогу біженцям надавали звичайні люди. Концепція «рідні приймають рідних» була закладена в основу екосистеми  «Я – Маріуполь».

Катерина Настояща під час свого виступу виокремила головні маркери змін, до яких призвела війна. Зокрема, відкритість влади до діалогу з громадою, зменшення кількості бюрократичних  перепон, а також спрямування фінансових ресурсів у регіони завдяки тому, що громадські організації навчилися працювати з міжнародними донорами без посередників.

Усі учасники дискусії погодились, що зовнішня криза створила унікальне вікно можливостей для максимально ефективної співпраці держави і громадськості. Але головним завданням для суспільства стане адаптація та збереження напрацьованих моделей партнерства й після завершення війни, аби запобігти старим корупційним практикам.