Секретар міської ради Анатолій Куртєв звернувся до запоріжців:

- Запоріжці!

До війни ми з вами не робили багато речей.

Ми часто не цінували.

Ми іноді не розуміли.

Ми зайвий раз не дякували.

Нас дратував будильник зранку, а тепер ми знаємо, як це: прокидатися серед ночі від повітряної тривоги.

Ми скаржилися на втому від праці, а тепер ми знаємо, як це: взагалі залишитися без роботи через війну.

Ми не знали що замовити: суші чи піцу, обрати біле чи червоне, а тепер ми знаємо, як це: не розуміти, кому в першу чергу допомогти грошима - армії, переселенцям чи покинутим тваринам.

Ми сварилися на рідних через якісь дрібниці, а тепер ми знаємо, як це: вимушено розлучатися з родинами на вокзалах та кордонах.

Ми місяцями не телефонували близьким людям з інших міст, а тепер знаємо, як це: щохвилини обривати телефон, щоб з’ясувати тільки одне, чи живий твій друг та чи вціліла його домівка.

Ця війна зробила нас людянішими. Вона навчила нас розуміти, цінити та дякувати.

Тому давайте просто будемо вдячними за прості речі. За те, що у Запоріжжі відносно безпечно. За те, що у наших квартирах тепло. За те, що на наших вулицях чисто. За те, що в нас працює мобільний зв’язок. За те, що працюють наші лікарні. За те, що в наших магазинах є продукти, а в аптеках - ліки.

Давайте підтримувати один одного. Не жалкуйте добрих слів. Маєте змогу – скажіть «дякую» комунальнику, якого зустріли на вулиці; касиру, який відпустив вам товар; бійцю, який пропустив вас на блокпосту; лікарю, який надав вам допомогу.

Це ж так просто і водночас так цінно.

Ми з вами одна велика сім’я. Ми з вами сила. Ми з вами нація переможців.

І у нас з вами попереду одне велике спільне дякую – дякую за перемогу!

Все буде Україна! Головне – підтримуйте своїх!