Практично цілодобово в одній зі шкіл Дніпровського району працюють вчителі, діти, батьки учнів та небайдужі люди. Тут з перших днів війни організували штаб, де збирають гуманітарну допомогу. Нині виготовляють і маскувальні сітки.

- У нашій школі збираються заради спільної справи мешканці Бородінского мікрорайону, наші педагоги та вчителі інших шкіл. Хтось привозить сітки для основи, хтось тканину, хтось її нарізає, хтось плете, - розповідає директор школи Сергій Доновський.

Щодня волонтери, самі вчителі чи жителі мікрорайону приносять до закладу освіти матеріал для виготовлення сіток. Асортимент, кажуть у школі, великий - від нових тканин з ательє до поношеного одягу та постільної білизни. Головне, на що звертають увагу — якість матеріалу та колір, адже плетіння маскувальних сіток має свою специфіку.

Робота тут кипить практично цілодобово. Волонтери допомагають школі, небайдужі люди приносять гарячу їжу, аби працівники могли перепочити та підкріпитися. Зараз кожен робить все, аби допомогти нашим захисникам та якнайшвидше наблизити перемогу України. Нарівні з дорослими працюють і діти. Після уроків, які зараз проходять в режимі онлайн, учні приходять до школи та допомагають плести маскувальні сітки.

Протягом одного дня у школі виготовляють по 5-6 маскувальних сіток, далі відправляють їх на фарбування, після чого волонтери відвозять сітки нашим бійцям на передову. Крім того, у закладі освіти зібрали допомогу біженцям - теплі речі, дитячі іграшки та засоби гігієни.

Під спів у теплій та дружній атмосфері працюють і в іншій запорізькій школі. Тут також збирають гуманітарну допомогу, необхідні речі переселенцям та військовим, плетуть маскувальні сітки.

- Наша школа працює з волонтерами з першого дня війни. Вони повідомляють, які потреби у наших захисників – одяг, необхідні речі, ліки, засоби гігієни – а ми збираємо. Наші рукодільниці встигають навіть протягом ночі нав’язати бійцям шапки, балаклави та шкарпетки, - каже директорка школи Олеся Хайруліна.

У цій школі плетуть маскувальні сітки не лише педагоги та учні, а й жителі району. Наприклад, пані Людмила з перших днів війни почала волонтерити - не може просто сидіти вдома, адже зараз на передовій її рідні чоловіки, тому допомагає чим може.

Плетіння сіток не припиняється навіть під час комендантської години. Нині на них великий попит, тому у закладі освіти зазначають: немає часу на перепочинок. Загалом за час війни тут вже встигли сплести більше 120 маскувальних сіток. Нині, кажуть волонтери, не вистачає тканини, тому технологія плетіння дещо змінюється.

У школах закликають всіх небайдужих доєднуватися до роботи та разом наближати перемогу.