Волонтерський центр на базі однієї зі шкіл міста запрацював на другий день війни. Вчителі допомагали чим могли: спочатку здали кров, потім збирали гроші та скуповували медикаменти для поранених, долучилися і жителі району — зносили ковдри, подушки, постільну білизну. Так працювали, доки до вчителів не звернулися випускники школи, які нині захищають країну, з проханням знайти розвантажувальні пояси. Зважаючи на те, що купити їх було вже неможливо, вирішили шити самотужки.

- Нам привозять тканину і ми знаходимо місця продажу. Знайшли склад, який постійно поповнюється, де тепер і купуємо розхідні матеріали. Вони також дуже вартісні і від їх якості залежить, як проявить себе цей виріб у бою. Ми вже передали на фронт і в територіальну оборону 340 поясів, - розповіла вчителька української мови та літератури Вікторія Камінська.

Віднедавна взялися і за пошиття плитконосок — жилетів, в які потім бійці вставляють броньовані пластини. Так, на виготовлення першого пішло близько 5-6 год., але ж шиють їх не професіонали, а просто люди з великим бажанням бути корисними, на звичайних домашніх швейних машинках. Працюють тут як вчителі цієї школи, так й інших навчальних закладів, і взагалі усі охочі допомогти. Досвід чи уміння не мають значення, адже усім принципам роботи тут навчають волонтери. Люди, які хочуть допомогти, приносять матеріали або ж гроші.

- У нас був випадок, який розчулив до сліз. Прийшли двоє пенсіонерів, принесли купюри номіналом 500 грн. Це велика сума для них. Зрештою взяли, перерахували й у сумі вийшло 5 тис. грн. Вони розповіли, що збирали на ремонт. Втім, зазначили, що гроші їм не потрібні, якщо будинок не вціліє, тож вирішили пожертвувати їх на потреби армії, - додала Вікторія Камінська.

Нині волонтерам найбільше потрібні тканина та розхідні матеріали. Всі охочі допомогти можуть звертатися на номером мобільного телефону 095–235-03-03.