Секретар міської ради Анатолій Куртєв розповів:

- Запоріжці!

Сьогодні відзначається Всеукраїнський день краєзнавства. Свято дослідників історії сіл і міст України, людей, які популяризують історичну і культурну спадщину рідного краю. Від щирого серця вітаю всіх причетних!

Зараз ми з вами створюємо новітню історію України та пишемо нові сторінки у підручники для майбутніх поколінь. Адже кожен з нас розуміє, що вже більше трьох місяців Україна захищає не лише свої території, а ще й свою ідентичність, свою культуру, свою рідну історію та свою солов’їну мову.

Ще з дев’ятнадцятого століття росіяни намагаються переконати увесь світ у тому, що такої держави, як Україна, не існує що українці – це не окремий народ, а лише частина російського народу, що українська мова - це лише говір і що в нас взагалі немає нічого свого і нічого справжнього – ні культури, ні історії. Вони брешуть і про Запоріжжя, коли стверджують, що «старший брат» прийшов у порожній таврійський степ, на дикі Дніпрові пороги і створив тут цивілізацію. Ця спотворена легенда чудово прижилась у ворожих умах і, на жаль, знайшла підтримку у свідомості деяких українців, які продовжують жити у радянських примарах і вірять у фантомну велич радянського союзу.

І вірять саме тому, що не знають історії рідного краю. Мені дивно, що й досі деяким людям потрібно доводити, що Запоріжжя будували українці, а не росіяни з Уфи та Казані. Наша гордість «ДніпроГЕС» – результат спільної праці багатьох народів. Головними консультантами були американці та німці, а на земляних роботах важко працювали хлопці та дівчата з українських містечок.

Панове, не знати своєї історії вкрай небезпечно. Тому що саме той, хто все своє життя споживає перекручені росією історичні факти, стає зараз сепаратистами, зрадниками та колаборантами. Згадайте, як казав український поет Максим Рильський: «Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього, хто не відає про славу своїх предків, той сам не вартий пошани». Тому потрібно вчити та знати справжню історію – про Голодомор, індустріалізацію, колгоспи, про поетів «розстріляного відродження», про табори та безглузді радянські війни. І ще про безліч фактів, які доводять, що в радянські часи Україна десятиліттями стікала кров’ю, а її інтелектуальна складова – вчені та митці – вмирали за ґратами та у психлікарнях. Так, наша історія – важка, але її потрібно знати і берегти. І ми нікому її не віддамо.

А наостанок хочу повернутися до історії Запоріжжя і сказати, що візитівкою нашого міста завжди був вільний козацький дух. Пройшли часи, але нічого не змінилося. Наші рідні та друзі, які пішли захищати рідну державу зі зброєю в руках – це козаки нової України. України, вільної духом та незалежної від ворога. І зараз я не знаю кращого відчуття, ніж гордість за наших людей і за Запорізький край. Я пишаюся нашим містом і його синами та доньками. Ми обов’язково вистоїмо у ці складні часи. Переможемо і все відбудуємо!

Все буде Україна! Тільки так!

Тихої усім ночі!