Секретар міської ради Анатолій Куртєв звернувся до запоріжців:

- Запоріжці!

Хочу сьогодні ще раз повернутися до історії з гуманітарною допомогою. Роблю це для того, щоб поставити крапку у даному питанні на той період, поки тривають слідчі дії. Зараз, без суду і слідства, звинувачувати мене чи моїх заступників можна скільки завгодно (особливо мені не звикати), але рано чи пізно слідчі дії завершаться і покажуть справжню істину та те, хто правий, а хто не правий. А поки що скажу наступне.

Давайте перед тим, як кидатися брудом, трохи почитаємо закони. Так от. Згідно з Законом України «Про гуманітарну допомогу» спеціально уповноваженими органами з питань гуманітарної допомоги на території областей є обласні державні адміністрації. Після початку російського вторгнення вони отримали статус обласних військових адміністрацій. Тож саме ОВА здійснює на своїй території контроль за отриманням, збереженням, розподілом і обліком гуманітарної допомоги. Також ОВА має повноваження щодо визнання гуманітарною допомогою вантажів, які надходять до області. Міська влада таких повноважень не має. Тобто через саме місто гуманітарна допомога, яка постійно згадується на різноманітних інформаційних ресурсах, взагалі не проходила. Так, був певний час, коли ми координували свої дії з обласним гуманітарним штабом, отримали від них певну кількість продуктових наборів та роздавали їх через районні адміністрації, управління соціального захисту та управління служби у справах дітей. При цьому, враховуючи, що у Запоріжжі є немала кількість громадян із складними життєвими обставинами та дуже багато евакуйованих людей, ми додатково ініціювали отримання допомоги від міжнародних партнерів та від міст-побратимів. Про облік та розподіл усього, що ми отримали і роздали, я розповім вам в окремому пості.

Тобто, м’яко кажучи, звинувачування міських чиновників у розкраданні того, до чого вони навіть не мали доступу, звучать дуже дивно. Розумію, що аналізувати інформацію можуть і хочуть далеко не всі, але кажу ще раз: справедливе слідство встановить істину і покаже, на чиєму боці правда.

І ще мені б хотілося сьогодні звернутися до так званих «правдорубів», які зараз заробляють на цій історії політичні бали та розхитують ситуацію у прифронтовому місті.

Скажіть будь ласка, у яких закордонах і у яких частинах західної України ви перебували після 24 лютого? Чому вас не було у Запоріжжі тоді, коли це було так потрібно? Коли треба було зустрічати переселенців, укріплювати місто, будувати фортифікаційні споруди та допомагати військовим? Коли треба було приймати швидкі рішення і вишукувати на все це матеріальні та технічні ресурси? Де були ви тоді, коли ми (ті, хто нікуди не втік і одразу став до роботи) працювали однією командою, забувши про політику. Чому тоді, на початку війни, ваші чорні роти мовчали, як води набравши? Чому, коли після 24 лютого я сказав, що Запоріжжя не чекає ніякого руського миру і було й буде українським, ви не підтримали мою позицію і замовкли в очікуванні того, що ж воно буде, і кому потрібно буде підспівувати?

Зараз ви хоробрі. Зараз ви розслабилися і почали поступово повертатися до міста та знову впряглися у свої брудні політичні ігрища. Так, вам і тільки вам жити з тим, що ви зараз робите у Запоріжжі, в десятках кілометрів від якого лінія фронту. Це ваше право, ваша совість, ваше життя. Але скажіть, навіщо ви дестабілізуєте ситуацію у місті, в якому зараз все налагоджено для праці на перемогу? В чиїх інтересах ви насправді дієте?

І знаєте, з одного боку ваші дії мене засмучують, але з іншого боку я розумію, що якщо я комусь заважаю, якщо комусь вигідно лити цей бруд, отже я все роблю правильно. І ми разом з виконавчим комітетом як робили свою роботу, так і далі будемо її робити – зустрічати переселенців, облаштовувати їм житло, допомагати військовим і готуватися до складного опалювального сезону.

Зараз у кожного свій фронт. Хтось працює, а хтось горлає. Але я впевнений, що перших – більше. І разом ми переможемо.

Тихої усім ночі.