Цей навчальний рік у запорізькій гімназії № 62 розпочався онлайн, як і в решті навчальних закладів міста. Нагадаємо, саме за таку форму навчання виступили педагоги та батьки учнів запорізьких шкіл. Про це вони одноголосно заявили на зустрічі з секретарем міськради Анатолієм Куртєвим. Дійшли згоди: навіть попри те, що в багатьох школах міста вже облаштовано найпростіші укриття, очне проведення занять в умовах частих ракетних атак абсолютно неможливе.

Як зазначила директорка гімназії Ірина Пархоменко, для педагогічного колективу це не стало несподіванкою, адже за плечима досвід «дистанційки» під час карантину, запровадженого з метою стримування поширення Ковід-19 і перший рік війни. Втім, цьогорічне навчання має свою специфіку. Зокрема, через збільшення кількості повітряних тривог і їх довготривалість.

- Під час повітряної тривоги, згідно з алгоритмом дій, затвердженим наказом у гімназії, вчитель має призупинити онлайн-урок, попередити учнів про те, що вони повинні пройти до укриття або безпечного місця і відновити освітній процес тільки після сигналу про відбій. Ми передбачили ці ризики, тому ще у серпні разом з педагогічним колективом обговорили можливі варіанти відпрацювання онлайн-уроків, які не проводяться через повітряні тривоги та в майбутньому – у разі вимкнення світла. Це, зокрема, запис власних відеоуроків, або їх фрагментів з поясненням ключових питань, з інструкціями щодо виконання практичних, контрольних робіт, або домашнього завдання, - додала Ірина Пархоменко.

У навчальному закладі використовують інформаційні технології у різних напрямках. Зокрема, для ведення електронних щоденників і журналів послуговуються публічним сайтом «Нові знання». Уроки проводять із використанням платформи проведення зустрічей і конференцій Zoom, або ж Google-meet. Також класні керівники створюють спільноти у Viber, де підтримують тісний зв’язок з батьками.

- Налагоджена взаємодія між учнями, вчителями та батьками. Батьки можуть контролювати виконання дітьми домашніх завдань, також вчителі мають змогу перевіряти завдання, які діти надсилають на цю платформу, - розповіла заступниця директора запорізької гімназії № 62 Ольга Дубровкіна.

У гімназії навчаються учні з 1 по 9 класи. Для них склали розклад занять, згідно з яким уроки проходять як «синхронно», так і «асинхронно» - тобто із затримкою в часі. Все залежить від кількості і тривалості повітряних тривог. Для учнів 8 і 9 класів деякі уроки проводять спарено. Таким чином вдається глибше опанувати тему, яка вивчається.

Що ж до вчителів, дехто працює з дому, оскільки має всі необхідні для цього технічні засоби, решта – з навчальних класів у гімназії. Під час повітряної тривоги вони спускаються в укриття під будівлею навчального закладу. Переважно це викладачі тих предметів, що потребують використання класних дошок, або ж демонстрації наочних метеріалів.

- Урок у нас іде 20 хвилин. Це саме той час у початковій школі, коли у дітей зосереджена увага. Звичайно, ми під час уроку не просто спілкуємось, я для них готую матеріал у формі презентації, відео, де вони дивляться і їхня увага не розсіюється. Вони уважно дивляться, потім дають мені відповіді на питання. Фізкультхвилинки ми проводимо. Весь час звертаю увагу на настрій дітей, підтримую зворотній зв'язок, - розповіла вчителька молодших класів Маргарита Лобаченко.

На важливості контролю настрою та й загалом емоційного стану дітей наголошують і фахівці. Кажуть, це дозволить дитині не тільки тримати себе в тонусі, а й краще засвоювати знання і зберегти гарне самопочуття.

- Перше, до чого хотіла б закликати батьків – звертати увагу на емоційний стан дітей. Якщо тривалий час дитина почувається засмученою, або пригніченою - слід звернутися до практичного шкільного психолога, або ж класного керівника. По-друге, організувати робоче місце, де розміщуватимуться тільки потрібні для навчання предмети: підручник лінійка, ручка і таке інше. Режим дня має бути організований, бо в цих непростих умовах війни дуже важлива стабільність. Зі свого боку батьки мають контролювати, коли слід прокидатися, снідати, починати навчання на уроках, передбачити час для відпочинку. Також важлива підтримка. Це може бути відверта розмова, обійми, спільне дозвілля. Можливо навіть допомога з домашнім завданням, бо таким чином ми і виявляємо свою турботу і небайдужість, - наголосила соціальна педагогиня запорізької гімназії № 62 Тетяна Рощупкіна.